Кам’янець-Подільський замок або як його іноді називають “Кам’янець-Подільська фортеця” – дуже цікавий об’єкт та головна пам’ятка міста. Розпочав він свою історію у XIV столітті. Тоді цю територію відбили в татар Литовськи князі. Брати Коріатовічи, онуки великого князя Литовського – Гедіміна, заснували місто і для його охорони та контролю, побудували невеликий кам’яний, трикутний замок. Можливо за допомогою німецьких майстрів. Трохи згодом місто стало столицею їх князівства. Розміром у стандартну Eвропейську державу, що займала 2/3 Сучасної України. У XV столітті місто та замок, внаслідок 40-річної прикоронної війни між Литвою та Польшею, захопили поляки. На три с половиною століття замок став польским. Завдяки зручному розташуванню та природним укріпленням-скелям він веретворився на головний опорний пункт на цьому напрямку. Далі була Османська Імперія. Тому укріпленням фортеці зайнялись ретельно. В 1544 році, під час реконструкції королівським архітектором, замок в цілому набув тих обрисів, що має зараз. Головними нововведеннями було будівництво двох п’ятикутних артилерійських веж – Нової Західної та Нової Східної. Перед Новою Західною розташовуеться башта Денна. Найвища башта замку. Раніше на ній знаходились дві найпотужніші гармати а на даху “Орлик” звідки вартовий спостерігав за старою Хотинською дорогою. Крім того Денна є однією з найстарших веж замку. І її всебічне вивчення може прояснити питання існування першого кам’яного ядра замку.

На жаль, гонверк вочевидь не мав контр мінних галерей, зовсім. Що було технологічним прорахунком. Також Нова Західна вежа мала ” сліпі ” зони. Чим скористалися турки, які внаслідок облоги та двох мін, зруйнували фрагмент гонверку, потім Нову Західну вежу і захопили замок у 1672 році, і володіли ним до 1699р. Поляки повернувшись до Кам’янця за Карловицьким мирним договором, істотно зміцнили саме старе місто. Однак у 1793 році, в результаті другого поділу Польщі, Кам’янець-Подільський перейшов під контроль Російської імперії. Але тоді замок уже не мав військового значення та використовувався як в’язниця.

Башти замку прикрашені гербами, мають власні назви, часто на честь будівельників чи меценатів. Наприклад вежа Лянкоронська пов’язана зі старостою Кам’янецьким Станіславом Лянцкоронським, який вочевидь фінансував її будівництво.

На даний час фортеця відомий туристичний бренд, який щороку відвідують тисячі туристів. По всій Україні її обриси відразу впізнають.