Кам’янець-Подільський – це стародавнє місто зі славетною та величною історією. Спочатку тут був невеличкий град слов’янського племені Тиверців, який увійшов до складу регіону “Пониззя” зі столицею у Бакоті. Ця територія згодом стала частиною Галицько-Волинського князівства. А пізніше була завойована Монголо-татарами. У XIV Великий Литовський князь Ольгерд розбив татар та відвоював цю територію яку передав в управління племінникам – князям Коріатовичам. Князі розбудували для захисту свого нового князівства 12-14 фортець, і столицею зробили спочатку Смотрич, а потім Кам’янець якому надали Магдебургське право. Причиною перенесення столиці стало те що “Старе місто” – це скелястий острів площею 121 гектар з прямовисними скелями висотою 40 метрі, що дуже зручно для оборони.

Завдяки вдалому розташуванню та Магдебурзькому праву місто швидко розвинулося і за нього почалася війна з Польщею, яка його й захопила у XV столітті. Польща підтвердила Магдебурзьке право, надала Кам'янцю статусу королівського міста і суттєво і якісно зміцнила фортифікації. У Кам'янці активно починають діяти цехові організації. Завдяки вигідному розташуванню поряд з багатими торговими шляхами, швидко розквітає торгівля. Внаслідок чого місто увійшло до трійки найвпливовіших українських міст, разом із Києвом та Львовом. З кінця пізнього середньовіччя тут діють три національні громади “Руська”, Польська та Вірменська. Кожна з яких має власний магістрат, квартал, ринкову площу, різноманітні права, обов'язки та привілеї. Кам'янець довгий час був розвиненим адміністративним та культурним центром величезного історичного регіону Поділля. Площею пропорційною стандартній Європейській державі.